Корoткий опис:  ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
Доповідь про письменника
Відомий український прозаїк, поет і драматург Юрій Іванович
Яновський народився 27 серпня 1902 року на хуторі Майєрове на Єли
саветградщині (нині село Нечаївка Кіровоградської області) в заможній
селянській родині. У 1911–1919 роках Ю. Яновський навчався в Єли
саветградському реальному училищі, яке закінчив із золотою медал
лю. До 1921року він працював у різних установах Елисаветграда.
1922 року Ю. Яновський вступив на електромеханічний факультет
Київського політехнічного інституту, звідки через два роки навчання
його виключили за приховування соціального походження. Друкува
тися Ю. Яновський почав з 1922 року, дебютувавши віршами російсь
кою мовою. 1924 року був надрукований перший вірш українською
мовою «Дзвін».
1925 року молодий поет переїхав до Харкова, де працював у ре
дакції журналу «Кіно», очолюваного М. Семенком. Того ж року

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРОБЛЕМА МОЛОДІ В РОМАНІ
В. БАРКИ «ЖОВТИЙ КНЯЗЬ»
Молодь — майбутнє нації. Ідеологи тоталітарного режиму добре це
розуміли і почали її обробку відповідно до своїх потреб. У романі В. Барки
ми читаємо, що в школі дітей вчать сміятися з віри і церкви, навіть зі своїх
темних та «забобонних» батьків.
Комсомольців посилали для руйнування храмів. «Наближається ко
місія, і з нею комсомольці, яких люди знають з обличчя і прізвища, а від
цього дня будуть пам’ятати з приладдя розору, несеного до церкви: лому,
кайла, сокири, молотка, линви, пилки чи що. Як збройні солдати, хлопці
держать знаряддя, удаючи зневажливість, але огинаються під погляда
ми». І далі: «Хлопці знехотя, ніби ледачі підпаски, послані завернути коні,

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЖІНКИ — БЕРЕГИНІ РОДУ
В РОМАНІ В. БАРКИ «ЖОВТИЙ КНЯЗЬ»
Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі
В. Барки «Жовтий князь». Це дружина головного героя — Катранник Да
рія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка.
Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але яки
ми яскравими та влучними. «Була їм стара, як великий янгол: тільки
ними жила і для них була в неї вся думка і праця», «була мати — як
світло з височини, і втратилося…» Замолоду пізнала горе — залиши
лася вдовою: чоловіка забрали на німецьку війну, і він не повернувся.
«За всіх думала і втішала кожного», невсипущою працею додавала до
статку в сім’ю, виховувала дітей. З невісткою жила дружно, була їй за
матір, створюючи в домі атмосферу добра і злагоди. Разом берегли
звичаї і віру: «Їхня хата, ще прадідівська, з сволоками в старовинних
знаках, різьблених і свічами палених, була завжди біла. Харитина Гри
горівна і невістка так порались, так гляділи, щоб зберегти добрий ви
гляд зокола і всередині». Хоч і бідні, але одяг охайний, чистий: бабуся

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОБРАЗИ «ЖОВТОГО КНЯЗЯ» ТА ЙОГО ПРИБІЧНИКІВ
(За романом В. Барки)
Жовтий князь… Хто він і чому жовтий? У романі В. Барки — це
збірний символічний образ, многолике втілення зла і насильства, рудий
ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців несе голод, смерть
і руїну.
Автор постійно вводить жовтий колір різних відтінків — то охрис
тий, то огнистий, то сірчаножовтий, то рудий. Ось як уявляється селя
нинові уповноважений, що приїхав одбирати останній хліб і перелива
ти його в золото, щоб залити, як казав Шевченко, «пельку неситому»:
«Вигляд промовця, замість рудастозеленкавого чомусь примарювався
полум’яномишастий і мінений в тінь, з гострими… защіпками жорсто
кості. За ним тьма і примари височинять: муруй, … і — охрою горить
вигляд істоти, що німа до сльози і хижа до життя». Жахається думкою
Мирон Данилович: «Ну, ящір і єсть! Скоро — час головного, який від
прірви і мучитель…»

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МИРОН КАТРАННИК — ІДЕАЛ СЕЛЯНИНА І ЛЮДИНИ
(За романом В. Барки «Жовтий князь»)
Мирон Данилович Катранник — один із головних героїв роману
В. Барки «Жовтий князь». Це звичайна сільська людина. Але він увібрав
у себе мудрість усього хліборобського роду, християнськоморальні прин
ципи своїх пращурів. І це в найтяжчі часи допомогло йому жити гідно,
не втрачаючи людської подоби і не продаючи душу.
Катранник постійно мучиться думкою: за що ж таку кару наслано на
його народ, на родину? І який вихід? Сумно дивиться він на уповнова
женого по заготівлі хліба і розуміє, що такий «переступить хоч закон, хоч

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОСМИСЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
В ПЕРІОД ГОЛОДОМОРУ 1932—1933 РР.
У РОМАНІ В. БАРКИ «ЖОВТИЙ КНЯЗЬ»
Більшу частину свідомого життя В. Барка прожив в Америці, але кож
ною часточкою своєї душі належав Україні. За неї від уболіває, для неї
пише. Письменник мріє про вільну та суверенну державу, в якій би
утвердилася справжня демократія, де кожна окрема людина була б най
вищою цінністю.
Знаючи, що в Україні не могли не тільки писати, а й навіть згадувати
про деякі трагічні сторінки історії свого народу, В. Барка пише роман
«Жовтий князь».
Важко читати цю страхітливу хроніку невимовно трагічної долі укра
їнського народу. Жодна уява не здатна відтворити цю жахливу чорну біду,
яка захопила Україну і відкинула її за межі елементарного людського бут

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ВАСИЛЬ БАРКА
Доповідь про письменника
Василь Костянтинович Барка (справжнє прізвище — Очерет) народив
ся у селі Солониця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року.
Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був про
дати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному
училищі («бурсі»), котре після революції було реорганізоване на «трудову
школу». 1927 року він закінчив педагогічний технікум за спеціальністю учи
тель фізики і математики і виїхав на роботу до шахтарського селища Сьома

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОСТАП ВИШНЯ. «МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ»
Павло Михайлович Губенко (більше відомий як Остап Вишня) зумів
втілити у своїх мудрих, дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх ге
роях риси характеру українського народу, передати його ментальність.
Тому багатьох струн душі людської торкало і торкає вишнівське мудре,
дотепне слово.
Палітра письменника досить різноманітна. Це і лагідна, м’яка усміш
ка, сповнена любові і приязні до людини. Й ущипливий дотеп, коли йдеть
ся про безгосподарність, лінощі, безвідповідальність, неуцтво.
Цикл творів «Моя автобіографія» сповнений саме м’якого і доброго

усміху. Скільки тепла і любові до людей, що його оточували в дитинстві,
передає нам Вишня в оповіданні «Моя автобіографія»!
Оповідання «Як ми колись учились» і «Ох і лікували нас» розпові
дають з тонким, ненав’язливим гумором про те, як жило село за часів ди
тинства письменника.
«Дуже рано починалась професійна освіта на селі»,— пише Вишня.
Діти ще тільки починали ходити, а їм уже доручали пасти гусей. Верши
на цього етапу «профосвіти» — уміння пасти коней…
Дітей змалечку привчали працювати, вчили, що без праці неможли
во прожити, та воно і справді так.
Баба Палажка «значно професоріша від самого професора» знахар
ством і молитвами відганяла хвороби од дітей і дорослих. У цьому мож
на побачити і недостатній рівень життя на селі, і невмирущі народні тра
диції. Адже зараз до таких «баб Палажок» теж звертаються матері, щоб
вони «вилили переляк» дитині або вивели пристріт.
Автор передає самобутню колоритну лексику, певні дійства, що су
проводять процес лікування.
Кожен рядок цих творів перейнятий любов’ю до людей, котрі жили
нехитро і щиро, допомагали один одному, чим могли, і в своїй простій муд
рості були «значно професоріші» деяких глибокодумних своїх сучасників.
Але за легкістю розповіді можна побачити і злиденність життя селян,
їхню важку працю, бажання вивести своїх дітей «в люди».
Творам Остапа Вишні властиве глибоке проникнення у світ людини,
що розуміє красу, сприймає її й сама стає творцем. А гумор тільки допо
магає сприймати серйозне в житті з усмішкою.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЧИМ МЕНІ СПОДОБАЛИСЯ ТВОРИ ОСТАПА ВИШНІ?
Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників
української сатиричногумористичної літератури. Популярність Павла Ми
хайловича Губенка була в народі неймовірна, але більше його знали як Ос
тапа Вишню. Його також називали чародієм сміху. Майстер гострого сміху
у своїх творах висміював бюрократів, чваньків, п’яниць, винищувачів при
роди, підлабузників. Кожне слово, написане його рукою, несло у світ радість,
випромінювало яскраве світло. Павло Михайлович завжди писав про свій
рідний народ, про його звичаї, про українську мову, був із ним завжди не
роздільний, і в цьому секрет його дивовижної популярності. Синівською

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОСТАП ВИШНЯ
Доповідь про письменника

Остап Вишня — видатний український письменниксатирик і гуморист.
Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 13
листопада 1889 р. на хуторі Чечва Охтирського району Сумської області
в багатодітній родині управителя панського маєтку. 1907 року закінчив
Київську військовофельдшерську школу. З 1917 року навчався в Київсь
кому університеті, який через події революції 1917 р. та громадянської війни
так і не закінчив.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати