Корoткий опис:  ХУДОЖНЯ МАЙТЕРНIСТЬ ПОВIСТI
I. НЕЧУЯ)ЛЕВИЦЬКОГО «КАЙДАШЕВА СIМ’Я»
Бiльше нiж столiття вiддiляє нас вiд часу написання I. НечуємЛе
вицьким повiстi «Кайдашева сiм’я», але життя героїв, їхнi вчинки
i поведiнка хвилюють нас i зараз. У чому ж секрет такого довголiття
лiтературного твору? Менi здається, найперше, у художнiй майстерностi
автора. I. НечуйЛевицький не бере предметом дослiдження якихось ви
значних, незвичайних подiй, не кидає своїх героїв у вир випробувань. Вiн
показує буденне сiмейне життя, день за днем, рiк за роком. I вiдзначає,
що не всi можуть пройти випробування часом та «сiмейними вiйнами»
i зберегти при цьому гiднiсть, поетичну душу.
I. С. НечуйЛевицький високо цiнував народну творчiсть i щоразу
звертався до її невичерпних джерел. Мова повiстi «Кайдашева сiм’я» рясно

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СІМ’Я ЯК ОСЕРЕДОК СУСПІЛЬСТВА
(За повістю І. С. НечуяЛевицького «Кайдашева сім’я»)
План
І. Кайдаші — типова патріархальна родина.
ІІ. На чому тримається сім’я Кайдашів?
1. Вплив суспільних стосунків.
2. Звичаї, традиції.
3. Особисті духовні якості.
4. Проблема батьків і дітей.
ІІІ. Яка сім’я — така й держава.

ВНУТРІШНЄ ПРАГНЕННЯ КАЙДАШІВ УТВЕРДИТИ СЕБЕ
ГОСПОДАРЯМИ НА ЗЕМЛІ
План
І. Земля — основа існування українського хлібороба.
ІІ. Чому сварилися Кайдаші?
1. Важка праця на власному наділі.
2. Байдужість до громадських справ.
3. Зростання чисельності родини.
4. Поділ землі, суперечки за межу.

205

ІІІ. Власна гідність селянина — у почуванні себе господарем землі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  КАЙДАШI — ТИПОВI ПРЕДСТАВНИКИ УКРАЇНСЬКОГО
СЕЛЯНСТВА ПОРЕФОРМЕНОГО ПЕРIОДУ,
НОСIЇ НАЦIОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
Люблячи свiй народ, спiвчуваючи його тяжкiй долi, видатний украї
нський письменник I. НечуйЛевицький вважав своїм обов’язком гово
рити йому правду, будити вiд тяжкого сну й апатiї, якi були викликанi
довгими роками крiпосницького гнiту та злиднями. I правда ще вислов
лена у такiй досконалiй художнiй формi, з таким гумором та iронiєю, що
це викликає смiх i сльози вже в багатьох поколiнь читачiв, примушує їх
вкотре замислитися над вiчними iстинами добра i зла.
Перш за все ми бачимо, що життя селянина проходить у щоденнiй важкiй
працi. Вона хоч i виснажлива, але, мабуть, жоден із героїв повiстi не уявляв
себе без роботи. Омелько Кайдаш, окрiм хлiборобства, займався ще й стель
махуванням — робив вози та iншi вироби з дерева. Карпо i Лаврiн пiдробляли
хурщиками: наймалися возити до залiзницi з панських сахарень та млинiв
цукор i борошно. Уся сiм’я, зiбравши власний урожай, йшла заробляти у па
на снопи, щоб розрахуватися з податками i на свої потреби залишити дещи
цю. Отже, ми виразно бачимо одну з найхарактернiших рис українського

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЗОБРАЖЕННЯ НАРОДНОГО ЖИТТЯ, ПОБУТУ I ЗВИЧАЇВ
ТА ОБРЯДIВ УКРАЇНЦIВ У ПОВIСТI
I. НЕЧУЯ)ЛЕВИЦЬКОГО «КАЙДАШЕВА СIМ’Я»
Без минулого немає майбутнього. Якщо прийняти це за iстину, то
життя селян, так яскраво змальоване I. НечуємЛевицьким у повiстi «Кай
дашева сiм’я», становить великий iнтерес. А ще як врахувати, що у бага
тьох iз нас корiння роду тягнеться саме з села.
Життя сiльських трудiвникiв споконвiку пiдпорядковувалося хлiбо
робському цикловi — оранцi, сiянню, жнивам, возовицi, молотьбi. I саме
за такою щоденною роботою ми бачимо Кайдашiв. Не сидiли вони без
дiла i тодi, коли справлялися зi своїм урожаєм — йшли працювати на
панське поле за снопи. Крiм того, старий Кайдаш був добрим стельмахом
i робив вози та iнший сiльськогосподарський реманент. За це його поважа

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ІВАН НЕЧУЙ)ЛЕВИЦЬКИЙ
Доповідь про письменника

Іван Семенович Левицький (1838—1918) (літ. псевдоніми — І. Нечуй

Левицький, І. Нечуй) народився 13 листопада 1838 р. в м. Стеблеві на
Київщині у сім’ї священика. Навчався в духовному училищі та в семі
нарії. Закінчив Київську духовну академію. Учителював у Полтавській
семінарії, у гімназіях Каліша, Седлеця, Кишинева. Вийшовши у відстав
ку, оселився в Києві, де й провів решту життя. Помер І. НечуйЛевиць
кий 2 квітня 1918 р.
Початок літературної діяльності І. НечуяЛевицького припав на 60ті
роки. У 70х — 80х рр. були написані найбільш відомі твори письменника
— «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюш
ки та матушки», «Хмари». На тлі художніх пошуків кінця ХІХ — поч. ХХ ст.
його творчість відзначалась тематичним і стильовим консерватизмом.
Для прози І. НечуяЛевицького характерне реалістичне відображення
дійсності. Основна тема його творів — селянська. Увагу автора привертає
соціальна проблематика. Він розкриває вплив кріпацтва на долі й мораль
селян, показує процеси, що відбувалися в українському селі після скасуван
ня кріпосної залежності. У повісті «Кайдашева сім’я» прозаїк змалював ши
року картину складних процесів, зумовлених селянською реформою. На
думку автора, саме соціальноекономічні причини змінили традиційний
устрій народного життя. Вони позначились не лише на майнових відноси
нах, а й на всьому комплексі народної звичаєвості, моралі та психологічно
му складі селянина. В окремих творах письменник змалював життя україн
ської інтелігенції (роман «Хмари»). Значний інтерес становлять
фольклористичні та літературнопубліцистичні праці І. НечуяЛевицького.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЧОМУ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ПОЧИНАЄТЬСЯ
З УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ?
План
І. Сконцентрована народна мудрість.
ІІ. Усна народна творчість — поетична історія народу, джерело на
тхнення для письменників.
1. Історичні пісні та думи — теми для епічних полотен з історії
народу.
2. Використання митцями народнопоетичних засобів виразності.
3. Народні прислів’я та фразеологізми як засоби характеротво
рення.
4. Міфи, народні казки — основа для літературної казки та фанта
стичних творів.
ІІІ. Значення усної народної творчості як виразника народних дум,
носія народної моралі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  АНТИКРІПОСНИЦЬКА СПРЯМОВАНІСТЬ
ПОВІСТІ МАРКА ВОВЧКА «ІНСТИТУТКА»
Марко Вовчок увійшла в українську літературу зі збіркою під назвою
«Народні оповідання». Уже сама назва говорить про себе: народне життя
само підказало їй тему, створило образи, характери. Найчастіше її перо
торкалося болючої проблеми селян — їхньої неволі, кріпосної залежності
від поміщиків.
Шляхетна натура письменниці, яка була вихована в повазі до люд
ської особистості, не мирилася з тим, що одна людина — зі своїми почут
тями, думками, мріями, зі своїм бажанням жити і бути щасливою — може
належати іншій. Свої болісні роздуми про цю несправедливість, що ла
мала людські долі, письменниця втілила у повісті «Інститутка».
Дівчина Устина, від імені якої ведеться розповідь у творі, змалечку
зростала сиротою. Коли їй було десять років, взяли у двір

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЧОГО КРІПАЧКА УСТИНА МОЖЕ НАВЧИТИ ЛЮДЕЙ ВИСОКОГО
СОЦІАЛЬНОГО СТАНУ ТА НАШИХ СУЧАСНИКІВ?
План
І. Повість «Інститутка» Марка Вовчка — найкращий твір письмен
ниці, перша українська соціальна повість.
ІІ. Актуальність образу Устини тоді і нині.
1. Глибоке почуття власної гідності.
2. Невичерпний оптимізм.
3. Прагнення робити добро іншим, ставати на захист покрив
джених.
4. Сміливість у боротьбі за справедливість та власне щастя, праг
нення до волі.
5. Філософське ставлення до перепетій життя, віра в краще май
бутнє.
ІІІ. Що вище: аристократизм походження чи аристократизм духу?

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УСТИНИ І ПАННОЧКИ
(За повістю Марка Вовчка «Інститутка»)
«Інститутка» — це перша в українській літературі соціальна повість,
глибоко реалістичний твір про відносини між панами та кріпаками.
Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище
кріпаків і викрила та засудила паразитичний спосіб життя тогочасного
панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки.
Селянська дівчина Устина, від особи якої ведеться розповідь, не лише
свідок подій, але й їх учасниця, головна героїня повісті. Ще з дитинства

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРАГНЕННЯ НАРОДУ ДО ВОЛІ
У ПОВІСТІ МАРКА ВОВЧКА «IНСТИТУТКА»
Провідна тема творів Марка Вовчка — змалювання життя за

кріпаченого селянства і його прагнення до волі. Оповідання й повісті
письменниці є чудовим продовженням антикріпосницьких мотивів по
езії Тараса Шевченка.
Авторка показала поступове наростання гніву поневоленого народу
по відношенню до своїх визискувачів. Від зітхання, стогону й сліз — до
непокори, до відкритого виступу проти поміщицької сваволі — такий
шлях проходять герої повісті «Інститутка» та «Народних оповідань».
Вони починають розуміти необхідність саме активної боротьби як єди
ного засобу позбутися важкого ярма.
Особливо яскраво зображено це у повісті «Інститутка». Стара по
міщиця та її кріпаки чекають приїзду молодої пані, яка закінчила в місті
інститут і має повернутися у свій маєток повновладною господинею.
Ніхто з невільників не гадає, яке горе на них чекає з приїздом молодої
поміщиці. Люди не можуть допустити й думки, що панночка буде гірше
лютої змії, що від неї нікому не буде життя. Навпаки, селяни сподіва
ються на покращення свого становища. Та марними були ці рожеві спо
дівання.
Пані «інститутка» відразу показала гострі зуби. Вона вередлива, сва
вільна, брутальна й жорстока особа. Велику насолоду їй приносять
людські муки. Якби могла, вона б і уві сні знущалася з кріпаків, бо вони,
вважає поміщиця, її власність, мовчазні виконавці її примх.
Найбільше дістається від «інститутки» її покоївці — лагідній, добрій,
спокійній Устині. Кріпачка мовчки зносить побої, знущання і лише ди
вується: «Таке молоде, а таке немилосердне, господи!» Але згодом
і в Устини вибухає гнів проти поміщицького свавілля. Вона не змогла
залишатися німим свідком панського знущання над старою бабусею
кріпачкою. Ступивши на її захист, дівчина тим самим боронила і свою
людську гідність.
Устину рішуче підтримав її чоловік Прокіп. Коли поміщиця хотіла
вдарити її, він схопив пані за обидві руки, гримнувши: «Годі, пані, годі!
Цього вже не буде! Годі!» А панові, який прибіг на крик, мовив:
«Не підходьте, пане, не підходьте!»
Дорого обійшовся Прокопові цей виступ. Поміщик, який вважав себе
паномлібералом, віддає його в солдати. Та цим Прокіп здобув волю
Устині. «Воля!— покрикне він,— воля! Та на волі і лихо і напасть — ніщо

Читати далі   Написати відгук/Голосувати